головні ознаки літературної мови

головні ознаки літературної мови

Літературна мова - це мова офіціальноделових документів, письмово - побутового спілкування, шкільного навчання, мова науки, публіцистики, мова художньої літератури, всіх проявів культури, що мають словесну форму вираження. Літературна мова - категорія історична. Він може обслуговувати не тільки націю, а й народ. Між літературною мовою нації і народності існують, проте, відмінності, які пов язані як з характером використання мови, сферою його поширення, так і з характером його походження найістотніші ознаки літературної мови. Поняття національної та літературної мови. Найістотніші ознаки літературної мови. Головне завдання вищої школи - готувати висококваліфікованих фахівців, які досконало володіють державною мовою в усній та писемній її формах. Отже, предметом вивчення курсу є сучасна українська літературна мова професійної сфери. Ознаки літературної мови. Літературна мова - це унормована, регламентована, відшліфована. Форма існування загальнонародної мови, що обслуговує найрізноманітніші сфери суспільної діяльності людей. Державні та громадські установи, пресу, художню літературу, науку, театр, освіту й побут людей. Норма mоbha — сукупність мовних засобів, що відповідають системі мови й сприймаються її носіями як зразок сусп. Спілкування у певний період розвитку мови і суспільства. Головне завдання останнього – відновити деякі положення, що роз єднують правопис діаспори і материкової україни, а також ті, що були вилучені з метою уніфікації українського правопису з російським. Головні ознаки та функції літературної мови. Літературна мова - це оброблена, унормована форма загальнонародної мови, як в писемному так і в усному різновидах обслуговує культурне життя народу, всі сфери його суспільної діяльності. За функціональним призначенням це мова державного законодавства, засіб спілкування людей у виробничо - матеріальній і культурній сферах, мова освіти, науки, мистецтва, засобів масової інформації. Літературна мова реалізується в усній і писемній формах. Писемна форма літературної мови функціонує в галузі державної, політичної, господарської, наукової і культурної діяльності. Мова – найважливіший засіб спілкування людей, тобто засіб вираження і передавання думок, почуттів, волевиявлень. Мова – суспільне явище, що виникає, розвивається, живе і функціонує в суспільстві. Саме він став реформатором улм, творцем нової української літератури. Шевченка перед українською культурою полягає насамперед у тому, що він надав літературній мові внутрішньоестетичної впорядкованості, збагативши народну мову органічним введенням у неї елементів з інших джерел і тим самим віддаливши мову літератури від побутової мови. Коли в українців з’явився т. Шевченко, питання про те, бути українській мові, українській культурі, перестало існувати. Головні ознаки соборної української літературної мови. Це одна з етапних праць ученого, яка за радянських часів вважалася особливо крамольною. В історичному розрізі, доступно і переконливо автор показав усьому світові той воістину тернистий шлях, яким пройшла українська мова в умовах століть заборон, утисків і обмежень, дослідив феномен незнищенності її, як душі нації, найціннішого скарбу народу.

На закінчення цієї моєї праці коротенько розповім іще, як вироблялися головні ознаки всеукраїнської соборної літературної мови. Ці ознаки завжди треба мати на оці, хто працює для розвою своєї літературної мови. Літературна наша мова мусить бути чистою, без разячих говіркових привнесень у словнику, складні й формах. Поняття літературної мови. Співвідношення понять. Загальнонародна мова, літературна мова, діалектна мова. Діалектна основа сучасної української літературної мови. Сучасна українська літературна мова утворилася з різнотипних структурних одиниць, які формувалися упродовж багатьох століть (на думку вчених із v - vi ст. Українці послуговуються нею системі переважно із всенародною однозначністю. Літературна мова – варіант загальнонародної мови. Вона протиставляється діалектам, просторіччю, жаргонам. Українська літературна мова, що належить до найбільш розвинених мов світу, існує в усній та писемній формах. Головною ознакою літературної мови є унормованість, для якої обов язкова правильність, точність, логічність, чистота і ясність, доступність і доцільність висловлювання. Будь - яке мовне явище може виступати мовною нормою. Зразком унормованості може бути звук і сполучення звуків, морфема, значення слова і його форма, словосполучення й будь - яке речення. Найголовніша ознака літературної мови – це її унормованість, властиві їй норми. Мовною нормою виступає будь - яке мовне явище – звук, сполучення звуків, морфема, значення слова чи фразеологізму, форма слова, словосполучення і речення, – що сприймається як зразок. Мовні норми є обов’язковими для всіх її носіїв. Наприклад, чергування звуків д – дж, с – ш та інших у дієсловах 1 - ої особи однини теперішнього часу.

Сидіти – сиджу, ходити – ходжу, писати – пишу, тесати – тешу, текти – течу, пекти – печу є нормативним. Це одна з морфологічних норм української мови. Орфоепічна правильність мовлення. Висо мовна норма – це головна категорія культури мови, а також важливе поняття загальної теорії мови. Розрізняють єдино можливі, обов’язкові норми мови, які відбивають характерні ознаки системи мови, і норми літературної мови. Мовна норма – поняття ширше, ніж літературна норма, але вужче, ніж мовна система. Це категорія історична, змінна, зумовлена змінами в самій системі мови (внутрішньомовні чинники розвитку мовної норми), взаємодією української мови з іншими мовами, що виявляється у поширенні інтерферентних явищ на всіх рівнях мовної системи, взаємодією усних і писемних стилів, впливом книжно основні ознаки літературної мови. Предыдущаястр 6 из 45следующая. Літературна мова характеризується такими найголовнішими ознаками. Стандартність унормованість літературної мови передбачає наявність у ній чітких, обов’язкових правил вимови звуків, наголошування, вживання слів, творення та використання граматичних форм, синтаксичних конструкцій тощо. В українській літературній мові виробились стабільні мовні норми, які встановлюють найтиповіше і найхарактерніше в мовному вжитку.

Мовна норма– це сукупність правил реалізації мовної системи, прийнятих на певному етапі розвитку суспільства як взірець. Літературна мова - це унормована, загальноприйнята форма національної мови, що має розвинену систему стилів, наявність усної й писемної форм багатий лексичний фонд. Найголовніші ознаки літературної мови. унормованість; - стандартність; - наддіалектність; - поліфункціональність; - стилістична диференціація; - наявність усної і писемної форми. євтушина тетяна олександрівна сучасна українська літературна мова. Синтаксис словосполучення і простого ускладненого речення. Букаєв вадим вікторович, 2019. Морфологічною ознакою головного компонента. Характеризувати словосполучення за типом підрядного. Синтаксичні одиниці як одиниці мови та мовлення. Основні напрями у вивченні українського синтаксису.

Зв’язок синтаксису з лексикою і морфологією. Сучасної української літературної мови. Українська національна мова являє собою історично складену мовну спільність, що об єднує всю сукупність мовних засобів українського народу, в т. Діалекти, професійну, розмовну мову.

Вищою формою української національної мови є літературна мова. Вона розвинулась на основі писемної форми загальнонародної мови в процесі історичного розвитку.

Загальнонародна мова це сукупність усіх слів, граматичних форм, особливостей вимови людей, що розмовляють українською мовою як рідною. Унормованість – основна ознака літературної мови. Норма літературної мови – це сукупність загальноприйнятих реалізацій мовної системи, закріплених в процесі суспільної комунікації. Ці правили оберігають літературну мову від проникнення в неї суржику, сленгу, діалективізму і всього того, що може розхитати, спотворити її структуру.

Сучасна українська літературна мова багатофункціональна, вона обслуговує всі потреби життя і діяльності української нації. Головна ознака мовної норми — унормованість, обов язкова правильність, точність, логічність, чистота і ясність, доступність і доцільність. Правильність мовлення - це дотримання літературних норм, які сприймаються мовцями як “ідеал” чи прийнятий зразок. Стиль літературної мови – різновид мови, що характеризується відбором таких засобів із багатоманітних мовних ресурсів, які найкраще відповідають завданням спілкування між людьми в даних умовах. Це своєрідне мистецтво добору й ефективного використання системи мовних засобів з певною метою в конкретних умовах й обставинах. Одс має певні ознаки, які зумовлені нормами загальнолітературної української мови. Використання слів тільки у прямому значенні; вживання усталених форм і мовних зворотів літературна мова — це вища форма національної мови, відшліфованаформа загальнонародної мови, якій властива багатофункціональність, унормованість, стандартність, уніфікованість, розвинена система стилів. Літературна мова обслуговує всі сфери діяльності суспільства (матеріально - виробничу, державну, культуру, радіо та телебачення, пресу, освіту, науку, художню літературу, побут людей); є засобом вираження національної культури та національної самосвідомості українців. Котляревський — зачинатель нової української літературної мови. Він увів до літератури багату, колоритну, мелодійну, співучу українську народну мову.

Унормованість – основна ознака літературної мови, для якої обов’язкова правильність, точність, логічність, чистота і ясність, доступність і доцільність висловлювання. Норма літературної мови – це сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, закріплених у процесі суспільної комунікації. Використання слів тільки у прямому значенні; вживання усталених форм і мовних зворотів; точність, ясність, стислість викладу думки; прямий порядок слів у реченні; уникнення розмовних, емоційно забарвлених слів та висловів; додержання норм сучасної літературної мови, недопущення калькування, змішування мов; використання спеціальної термінології. Розрізняють орфоепічні, графічні, лексичні, граматичні, стилістичні, орфографічні та пунктуаційні норми, опанування якими сприяє підвищенню культурної мови. Текст – головний елемент документа. Він повинен бути чітким, коротким і не допускати різних тлумачень. Вимоги до складання й оформлення документа документ – основний вид ділового мовлення. Унормованість — головна ознака літературної мови. Норма літературної мови —це сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, які закріплюються у процесі суспільної комунікації. Розрізняють різні типи норм. орфоепічні (вимова звуків і звукосполучень) основні ознаки стилів та їх жанрів можна подати у вигляді таблиці. Стилі і жанри мовлення. Види творів, у яких стиль реалізується. Основні ознаки стилів і жанрів мовлення. Українська літературна мова як унормована форма загальнонародної мови. Мова професійного спілкування як функціональний різновид української літературної мови. історія походження і розвитку української мови. історія і сучасність. Рма — сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, які закріплюються у процесі спілкування. Головні ознаки мовної норми — унормованість, обов язкова правильність, точність, логічність, чистота і ясність, доступність і доцільність. Упродовж віків випрацьовувалися певні нормативні правила та засади, які стали визначальними й обов язковими для сучасних носіїв літературної мови. Як зазначав ще 1936 р. Видатний діяч українського відродження проф. Огієнко, «для одного народу найістотніші ознаки літературної мови. Мовні норми, їх типи. Мовне законодавство і мовна політика в україні. Літературна мова –це вищий рівень вияву національної мови, унормована з погляду лексики, граматики, орфографії, орфоепії форма загальнонародної мови, якій властиві багатофункціональність, унормованість, стандартність, автохтонність, уніфікованість, розвинена система стилів. Літературна мова – це нормована мова з погляду лексики, граматики, орфографії, орфоепії (тобто це певні критерії вживання слів та речень). Мовна норма – це сукупність загальновизнаних, кращих, найпридатніших мовних засобів, що вважаються правильними на певному історичному етапі. Лексична норма – це відбір словесних засобів які сприяють встановленню певного мовного стилю. Усі такі привнесення роблять нашу мову не соборною, і не літературною, а місцевою. Щоб реально оминати це, я видав свою підручну книжку словник місцевих слів, у літературній мові не вживаних. 15 головне завдання вищої школи - готувати висококваліфікованих фахівців, які досконало володіють державною мовою в усній та писемній її формах. Літературна мова - це унормована, регламентована, відшліфована форма існування загальнонародної мови, що обслуговує найрізноманітніші сфери суспільної діяльності людей. Вона вважається найвищою формою існування мови. Літературна мова характеризується такими ознаками найістотнішою ознакою літературної мови є її унормованість, тобто наявність усталених мовних норм, - найбільш поширених, уніфікованих зразків репрезентації мовної системи.