рідна мова у вихованні мовної особистості

рідна мова у вихованні мовної особистості

Культура мови починається з самоусвідомлення мовної особистості. Вона зароджується і розвивається там де носіям національної літературної мови не байдуже, як вони говорять і пишуть, як сприймається їхня мова в різних суспільних середовищах, а також у контексті інших мов. Мова як засіб виховання особистості. Мова вдосконалює серце і розум народу, розвиває їх. Природно, що виховання мовної особистості не може обійтися без опори на національну мову, на мовні знаки національної культури. Тільки той, хто засвоює мовну культуру в усій її сукупності й багатогранності, здатен стати творцем мовних цінностей. Вивчення рідної мови, вітчизняної літератури, історії, географії приділялося мало уваги. Все це перешкоджало розвитку освіти на своїй, народній основі. Він побудував свою оригінальну педагогічну систему на основі ідеї народності, на основі вимог життя російського народу.

Аналізуються погляди к. Ушинського на роль і значення рідної мови у формування особистості дитей. Ушинський, рідна мова, формування особистості, національне виховання. Ушинського про відповідність громадського виховання суспільним потребам найяскравіше втілилася у принципі народності виховання, який став ядром його педагогічного вчення. Мовна особистість - 1) будь - який носій тієї чи іншої мови, охарактеризований на основі аналізу проведених їм текстів з точки зору використання і цих текстах системних засобів даної мови для відображення бачення їм навколишньої дійсності і досягнення певних цілей в цьому світі; 2) найменування комплексного способу опису мовної здатності індивіда, що з єднує системне уявлення мови з функціональним аналізом текстів. Незважаючи на те що термін мовна особистість став вживатися в науковій літературі з 1920 - 1930 - х рр наукове визначення йому було дано лише в 1980 - х рр. В роботах філ мовна особистість - 1) будь - який носій тієї чи іншої мови, охарактеризований на основі аналізу проведених їм текстів з точки зору використання і цих текстах системних засобів даної мови для відображення бачення їм навколишньої дійсності і досягнення певних цілей в цьому світі; 2) найменування комплексного способу опису мовної здатності індивіда, що з єднує системне уявлення мови з функціональним аналізом текстів. В роботах філ мовне виховання – це шліфування, розвиток думки, почуттів, виховання естетичної сприйнятливості до цінностей світової культури й осмислення серед них місця культури свого народу.

Розуміючи рідну мову як засіб розвитку інтелекту, в. Природно, що виховання мовної особистості не може обійтися без опори на національну мову, на мовні знаки ключові слова. Мовна особистість, мовленнєвий розвиток, компетентніс - ний, особистісно зорієнтований підходи, види мовленнєвої діяльності. Актуальність дослідження. Реформування в україні загальної се - редньої освіти в сучасних умовах передбачає виховання національно свідомої, різнобічно розвиненої особистості з високими моральними цінностями. Провідну роль в особистісному розвитку школярів відіграє укра - їнська (рідна) мова. Адже особистість учня формується переважно на мові, на лексико - понятійному арсеналі та її засобами, а розкривається як освічена яскрава індивідуальність. Мова – унікальне явище, важливий засіб спілкування і впливу, збереження й засвоєння знань, скарбниця духовної культури народу, основна форма прояву національної свідомості, предмет особливої гордості її носіїв. Значення рідної мови важко переоцінити. Для них мовна особистість - суб єкт засвоєння рідної мови, людина, яка опановує мову, її виражальні багатства з метою спілкування в приватному житті і в різних сферах суспільної діяльності. Виховання мовної особистості у працях названих науковців розглядається побіжно й принагідно. Основна увага тут акцентована на навчанні рідної мови, технології використання різних форм і методів. Нам цілком імпонує визначення мовної особистості а. Під мовною особистістю розуміємо високорозвинену особистість, носія як прикро, але правда. Мові – як наймудрішому учителеві – мало хто надає нині перевагу у родинному і в освітньому вихованні. Можливо, тому, що ми надто мало, рідко рахуємося з тими глобальними психологічними процесами, які відбуваються нині у нашому мозку впродовж усього життя з мовою на вустах. Досить пересадити людину в чужомовне середовище або (не дай боже.

) втратити мовлення, як одразу стане зрозуміло, що мовлення – це основа духовного життя людини. Методом дослідження слугував метод синтезу для виявлення спільного та відмінного в поглядах різних дослідників на роль рідної мови в розвитку кожної мовної особистості. Результати дослідження та дискусія. Актуальність теми дослідження. Рідна мова є, без перебільшення, основним предметом у системі навчально - виховної роботи в початкових класах. її особливе місце серед інших навчальних дисциплін визначається тим, що саме від мовленнєвої компетентності школярів (уміння читати, слухати, запитувати і відповідати, розповідати, переказувати почуте й прочитане, висловлювати свої думки в усній і письмовій формі) безпосередньо залежать їхні успіхи в опануванні знань з усіх інших предметів, зростання їхнього загального культурного рівня, світогляду.

Витоки виховання мовної особистості вчителя у спадщині в. Українська мова, українська література, мовна особистість. Украинский язык и литература как средство формирования языковой личности в статье раскрыта роль украинского языка и литературы как ведущих учебных предметов в воспитании языковой личности учащихся основной школы, их духовном, морально - этическом, культурном, языковом становлении и развитии. З’ясувати роль української мови і літератури у вихованні мовної особистості можна, враховуючи процеси гуманізації і гуманітаризації, що охопили сучасну освіту.

Кожний з досліджуваних шкільних предметів відіграє. Рідна мова - це не лише засіб спілкування. Рідна мова - це саме життя, найяскравіший прояв національного буття народу, його єдина універсальна скарбниця духовних надбань. Культура народу твориться національною мовою. Рідна мова - це самобутній спосіб мислення, оригінальний засіб пізнання дійсності, творчості народу.

Українська мова належить до індоєвропейської мовної сім ї. Вона відзначається особливою милозвучністю (серед майже трьох тисяч мов світу за своєю мелодійністю посідає друге місце після мови італійської), чудовим поетичним ладом. Гіршого промаху в сімейно - шкільному вихованні годі й шукати. Великий слов янський педагог я. Коменський назвав рідну мову материнською. Рідна мова єднає, консолідує народ у часі і просторі. Тому - то духовні лідери різних націй постійно звертаються до своєї мови як до основи народності, найбільшого духовного багатства, животвотворного джерела повноцінного розвитку.

У зверненні до носіїв української мови м. «мова — втілення думки. Через це реалізація принципу народності у вихованні (насамперед навчаючи дітей рідною мовою, враховуючи багатовікові культурно - виховні традиції) має бути аксіомою будь - якої педагогічної технології і, безумовно, керівним постулатом для батьків. Мовної особистості, яка володіє виражальними засобами, уміє орієнтуватися в потоці інформації, сприймати і відтворювати її, спілкуватися в різних життєвих ситуаціях програма - це документ, затверджений міністерством освіти і науки україни, у якому визначено мету й завдання курсу, обсяг і систему знань, коло умінь і навичок з української мови, що їх мають обов язково отримати учні в процесі навчання. Засвоєння мовних і мовленнєвих умінь і навичок 14 завдання шкільного курсу української мови рідна мова. Національні риси мовної особистості розпізнаються у твор - чому перетворенні й вербалізації світу індивідуумом. Кожен мовець — це насамперед актив - ний суб’єкт пізнання, наділений індивідуальним і соціальним досвідом, на основі якого він здійснює комунікацію з іншими. “мовне виховання – це шліфування, розвиток думки, почуттів, виховання естетичної сприйнятливості до цінностей світової культури й осмислення серед них місця культури свого народу”, – стверджує в. Якщо тривалий період українську мову розглядали як мову побуту, то сьогодні це мова науки й культури, освіти й публічних виступів. Дроздова, “мовна особистість фахівця і культура мови, на нашу думку, є нерозривними. Важливою складовою виховання української мовної особистості завжди була і залишається українська класична література. Мову, літературу, педагогіку тарас шевченко збагатив значною кількістю влучних афоризмів. Мовне виховання дитини починається ще під час її внутріутробного розвитку.

Саме тоді встановлюється не тільки фізичний, а й духовний контакт між матір ю та дитиною. Співаючи колисанку, мама вчить дитину передусім рідної мови. Мова - найбільший скарб, який є у кожного народу.

Таким скарбом для нас, українців, є наша рідна українська мова. Берегти, плекати мову треба змалку, бо добре відомо. Чим багатший словниковий запас людини, чим кращий її мовленнєвий розвиток, тим легший висловлювати власні думки і розуміти інших людей. У концепції загальної середньої освіти зазначається, що „освітніми результатами початкової школи є повноцінні мовленнєві, читацькі уміння і навички ” проблема виховання мовної особистості в процесі навчання рідної мови – одна з центральних у сучасній педагогіці. Становлення людини, розвиток її інтелекту, емоційної сфери, виховання особистісних якостей, громадянськості здійснюється під час засвоєння рідної мови і літератури. Саме в цьому напрямі розвивається українська педагогіка, лінгводидактика й практика вчителів. Важливу роль у розвитку мовної особистості відіграє рідна мова. Завдяки їй учень пізнає світ, формується як особистість, як громадянин україни. Рідна мова розвиває розумові й емоційні якості людини. Вона є засобом не тільки розумового, а й емоційного розвитку.

Національно - мовна свідомість, мовне виховання, освіта. В статье поднимается проблема национально - языкового воспитания в высшей школе.

Формуванню мовної особистості у навчальному процесі присвячені праці таких вчених, як л. Національно - мовна свідомость є предметом дослідження. Це передусім носій рідної мови, культури, людина, яка володіє сукупністю знань, уявлень з мови та вміє творчо використовувати їх у різних видах мовленнєвої діяльності. Важливим є саме поєднання мови та ментальності у цьому понятті, ідентифікація особистості з етносом засобами мови. Мова у мовленні відтворює мислення людини, яке є продуктом її когнітивної здатності та психіки. У довіднику культура української мови (к 1990) автори, розвиваючи думку культура мови — загальна культура людини, наголошують на потребі дбати про такі морально - етичні категорії, як любов до рідної мови, мовно - національну самосвідомість, що стають реальністю тільки при уважному ставленні до слова, постійній потребі шліфувати свою мову, вчитися слухати й сприймати слово, володіти ним як засобом вираження думки. Формування національно - мовної особистості набуває особливого значення в сучасних умовах реалізації принципу гуманізації системи навчання, що пропонує зміну стану учня як учасника освітнього процесу з пасивного об єкта на активний суб єкт навчально - виховного процесу.

Провідну роль у розвитку такої особистості відіграють уроки української мови та літератури. Саме на цих уроках учні набувають не лише лінгвістичних чи історико - літературних знань, а й оволодівають комунікативними вміннями і навичками, усвідомлюють красу і самобутність рідного слова, розвивають мовне чуття, власну мовотвор виховання особистості людини на базі рідної мови започаткував видатний учений і. Огієнко, який ще в першій половині минулого століття створив рідномовний кодекс «наука про рідномовні обов’язки. На всіх етапах мовної освіти рідна мова, твердо переконаний учений, є могутнім засобом інтелекту - ального й духовного розвитку особистості. Через неї відбувається важливий процес самоідентифікації українців.