французька випічка з українською душею

французька випічка з українською душею

Французька кухня означає поєднання страв, які любили готувати протягом століть жителі провінцій. Скажімо, ліонські фрикадельки в шлунковій плівці або марсельський буйабес. Страви, створювані при королівському дворі - фламбе, безе і сорбет. Звичайна їжа починається з холодних або гарячих страв. За ними йде суп, основна страва, салат, сир, десерт або фрукти. Особливо пощастило французькій кухні з сирами, що налічує понад 400 сортів. Ну а особлива гордість жителів - це вина бордо і бургундське.

Ця країна є батьківщиною шампанського і коньяку.

На півдні країни готують прославлену їжу - делікатес. Гусячу печінку фуа - гра. Франція, як і раніше, вважається раєм гурманів. Але бажано покладатися на рекомендації місцевих жителів, оскільки бажання скоро поїсти і невгамовний темп життя встигли накласти свій відбиток на рай гурманів (взяти хоча б приготування равликів). їжа протягом багатьох століть відігравала в житті жителів важливу роль. інтерес людей до їжі і до напоїв абсолютно природні. Тут і чоловіки вміють готувати. Ця кухня принципово грунтується на свіжому продукті. Цей принцип був засвоєний господинями і кулінарами давно, з часів катерини медичі. Вийшовши заміж за генріха ii, майбутнього короля франції, медічі ввела в державі нову кулінарну технологію. Швидше, під її впливом деякі види їжі довго подавали окремо. Французькі кулінари намагаються приготувати так, щоб продукти поєднувалися гармонійно, а не змішувалися просто так. Вони придумали масу соусів, поступово довівши їх до досконалості. Населення щосили освоює правила раціонального харчування. Якщо говорити про ставлення до вина, то воно і сьогодні - національний напій, що подається майже до кожної страви. Художниця розкриває у своїх роботах декоративний петриківський розпис та хачкари – символ та серце вірменії. У своїй творчості марина не зупиняється на усталених сюжетах, постійно шукає новаторські підходи до створення робіт, удосконалює художню та професійну майстерність задля того, щоб і надалі радувати прихильників своєю творчістю. Членкиня національної спілки майстрів народного мистецтва україни та спілки дизайнерів україни. Має численні нагороди та дипломи за свою творчість. Багаторазова учасниця міських і міжнародних виставок, фестивалів та арт - проєктів. Картини передають багатий духовний світ жінки - митця, місія якої. Нести красу, гармонію та любов у світ. Сироман – це невеличка сироварня - крамниця - кав’ярня, розташована у затишному куточку києва. Наразі тут виготовляють сири з білою пліснявою за французькою технологією з козиного та коров’ячого молока сортів горня, чорна башта, руан, білий трюфель, шебуше, мон кьор (mon coeur). Крім того, для справжніх сироманів компанія пропонує різноманітні джеми власного виробництва, йогурти та створює неймовірні цукерки з сиром. «ми натхненні розвивати культуру споживання якісного сиру українського виробництва і успішно втілюємо мрію в реальність. Ми виготовляємо сири з козиного та коров’ячого молока – за французькою технологією, з українською душею. Участь в конференції “збільшення прибутків у міжнародній торгівлі” для нас – це перш за все, можливість заявити про потенціал українського крафтового сироваріння. Ми впевнені, що згодом наша продукція завоює любов споживачів не тільки на внутрішньому, але й на зовнішньому ринках. Зазначимо, що конференцію “збільшення прибутків у міжнародній торгівлі” проводить агромедіа - агенція sapienza спільно з експертом з зовнішніх ринків. Міністра аграрної політики та продовольства україни (2019 р. ) ольгою трофімцевою. Під час конференції, зокрема, виступлять експерт з зовнішніх ринків. У нормандському місті вімутьє стоїть пам’ятник селянці марі арель за винахід сиру камамбер. Французи пишаються нею, як українці пишаються роксоланою. Безумовно, у світі цінуються і голландські, і швейцарські, англійські та італійські сири. Але коли розмова заходить про сири з душею, то майже першими згадуються сири французькі, адже вони – особливі. існує безліч легенд щодо того, як з’явився унікальний і відомий на весь світ сир камамбер (сamembert) – твердий зовні і м’який та ніжний усередині. Безперечним фактом є лише те, що батьківщина камамбера – нормандія. Не обійшлося без участі жінки. А як відомо, все, чого торкається жіноча рука, набуває особливого змісту і смаку.

Рецепт сиру як плата за добре серце.

Подейкують, все почалося в 1789 під час великої французької революції, коли змінювався політичний режим і багато нескорених були піддані гонінням і навіть стратам. Монах шарль жан бонвуст був одним із тих бунтівників, які відмовлялися приймати режим нової республіки. Він утік зі столиці і вирушив до нормандії, в село камамбер, де його прихистила на свій страх і ризик проста молочниця марі арель. У місті марі арель знали майже всі. На своїй фермі вона варила сири. Шарль жан бонвуст, спостерігаючи за працьовитістю марі, вдячний за її доброту, розкрив їй рецепт приготування абсолютно нового й унікального сиру – твердого зовні і м’якого всередині, який знали лише в середовищі монахів і тримали в суворому секреті. Назву сиру підказав імператор наполеон iii. Кажуть, коли імператор приїхав до вімутьє на відкриття залізниці від парижа до нормандського узбережжя, марі та її чоловік піднесли йому кошик зі своїми фірмовими сирами. імператор нібито запитав у селянки, де роблять такий чудовий сир. Марі сказала, що його виробляють на її батьківщині, в місті камамбер, на що наполеон iii відповів. З часом сир полюбився всьому королівському двору, а онук марі арель став постійним постачальником камамбера для його імператорської величності. У 1890 році відбулася ще одна важлива подія. Рідель придумав коробочку для камамбера з найтоншої фанери – саме в такій упаковці сир дійшов до прилавків сучасних магазинів. Камамбер в цій упаковці краще зберігався, його можна було перевозити на далекі відстані, не боячись пошкодити форму.

Таким чином цей сир став потихеньку завойовувати весь світ. Пам’ятник молочниці від вдячних гурманів. На початку хх століття якийсь американський лікар, який рекомендував своїм пацієнтам, що страждають від гастриту, включити в свій щоденний раціон камамбер, вирішив поставити цьому сиру пам’ятник у тому місті, де його виробляли. Коли ж він приїхав до нормандії, то перерив усі архіви. Кажуть, так і стала відома історія селянки - сироварки марі арель. Завдяки цьому лікарю в 1928 році на центральній площі міста вімутьє відбулося урочисте відкриття пам’ятника марі арель, а ім’я дівчини стало добре відомо знавцям і любителям сиру.

До речі, існує й інша легенда виникнення камамберу, за якою та ж таки молочниця марі арель сама винайшла рецепт унікального сиру, а оскільки була вона жінкою веселою та дотепною, то назвала свій смачний винахід на честь веселого капрала камамбера – героя французької дитячої казочки. Шедевр сальвадора далі зі смаком сиру.

Для художника сальвадор далі камамбер став справжнісінькою музою. Сьогодні камамбер знають у всьому світі. Його подають на стіл, як закуску, кладуть у багети і бутерброди, запікають під медом і фруктами, їдять з вином. Довідка для сирних гурманів. Які ж якісні критерії дозволяють споживачеві бути впевненим, що перед ним справжній камамбер (сamembert). Знавці - гурмани відрізняють його з - поміж інших за м’якою, ніжною, злегка підсоленою сирною масою. Колір – від білого до вершково - жовтого. Поверхня – з м’яким шаром білої плісняви зі вираженим грибним смаком. Форма – плоска, циліндрична, діаметром від 10, 5 до 11 см. Виробляється камамбер тільки зі сквашеного коров’ячого молока. У 100 г повністю зневодненого продукту міститься не менше 45 г жиру.

Загальна маса сухої матерії не повинна перевищувати 115 г на виріб. Мінімальна вага сиру не менше 250 г.